Багатьом відомий дуже красивий кущ – калина бульденеж. Ця рослина привертає увагу своїми кулястими, сніжно-білими суцвіттями. Листя калини не опадає до самих морозів, а осінню дістає червонуватий відтінок. Ще красивіше калина бульденеж виглядає в штамбовій формі з кулястою кроною. Досягнути цього можна за допомогою обрізки.

Причиною відсутності цвітіння може бути і нестача тепла в період вегетації. Пізні сорти зацвітають наприкінці липня – серпні.

Клематиси із групи Патенс, або Флорида цвітуть на минулорічних пагонах, які на зиму не можна обрізати, їх потрібно гарно  укрити від морозів.

В природних умовах едельвейси не утворюють великих груп. Зустрічаються вони на кам'янистих вапнякових схилах, в тріщинах скель, часто в недоступних місцях, піднімаючись до лінії вічних снігів. Едельвейси ростуть на бідних ґрунтах.

В помірному кліматі рослини частот вимерзають зимою, і лишень інколи деякі екземпляри перезимовують, і весною починають знову рости. В таких випадках вони зацвітають раніше, і дають більше суцвіть.

Весняне живцювання безпосередньо на грядку – самий доступний спосіб розмноження багаторічного флокса. Він дає можливість отримати велику кількість живців і мати квітнучі флокси всю осінь, до самих морозів.

Плоди містять до 10% цукрів, органічні кислоти, пектинові й дубильні речовини та багато вітамінів, особливо ціняться плоди завдяки високому вмісту йоду

Самий надійний спосіб розмноження самшиту — живцювання. Краще за все його проводити в квітні-червні, вибираючи похмуру погоду, або ранкові чи вечірні години. Успіх роботи залежить від чіткості і швидкості роботи.

Важливою умовою нормального росту і розвитку троянд є захист від хворіб і шкідників. Джерелом інфекції і вогнищем розповсюдження шкідників часто являються хворі рослини, зрізані квіти і пагони, бур’яни. Ось чому санітарний стан ділянки, де ростуть троянди, набуває особливо важливого значення.

Одна із найбільш придатних рослин для оформлення бордюрів, рабаток, створення красивих композицій — віддавна відома садова маргаритка. Вона рясно цвіте протягом усього літа і може прикрасити любий куточок саду.

Добре росте і цвіте рябчик імператорський тільки на сонячному місці, причому посаджений так, щоб рослини не тіснили одне одного. Тому, через рік-два, в червні, коли підсохнуть стебла, цибулини викопують, і крупні (діаметром 4-10 см) одразу без просушування, висаджують на нове місце у квітник, а маленькі — для підрощування.