Фотографія учасниці групи "Квітникарство"  Катерини Лоєнко

Не так давно цю рослину вирощували в ботанічних садах. Потім звернули увагу на її плоди, що за своєю формою нагадують плоди айви звичайної. І замість назви хеномелес, яку їй дали ботаніки, поширилась зручніша для ширшого кола любителів назва айва японська. Так що хеномелес ніби названа сестра айви звичайної. Ці рослини належать до різних ботанічних родів, різняться будовою листків і цвітінням – у звичайної айви квітки поодинокі, у хеномелеса – зібрані по 2-5.

Крім того, в культурі зустрічається дві різновидності айви: хеномелес японський низький – невисокий, зимостійкий кущ, який можна вирощувати в північних областях України; хеномелес прекрасний (розкішний) – досягає висоти 2 – 2,5 м, з дещо крупнішими і смачнішими плодами, але з нижчою морозостійкістю.

Вони добре вписуються в різні декоративні композиції. З них можна створити чудовий живопліт. Особливої краси надають рослинам гірлянди яскраво-рожевих, або оранжево-червоних квіток, що цвітуть майже місяць на фоні блискучого листя. Ці рослини – непогані медоноси.

Плоди ароматні, тверді, грубі. Їх практично не можна споживати свіжими, але завдяки вмісту пектинових і дубильних речовин, з них можна одержати джеми, соки, повидло, варення. Продуктам переробки з інших плодів і ягід вони надають чудового янтарного кольору.

Розмножують порослю, відсадками, живцями і насінням, яке краще сіяти восени, або стратифікувати протягом 2 – 3 місяців перед весняною сівбою. Можна також щепити на грушу, іргу, або глід. Бажано висаджувати не менше 2 – 3 кущів, тому що поодинокі рослини не запилюються і не дають плодів. Розміщують їх через 1 – 1,5 м. Кущі регулярно проріджують, залишаючи  3 – 5 гілок різного віку, але не старше 5 - 6 років, які регулярно слід видаляти. На півдні обов’язково поливають. На карбонатних і лужних ґрунтах може уражуватися хлорозом. Щоб запобігти цьому, щорічно вносять торф, перегній, поливають слабким розчином сірчанокислого заліза.