Одна із найцінніших якостей рослини – настій з неї стимулює утворення в організмі людини інсуліну, а тому вона корисна хворим на діабет.

У науковій медицині корінь і траву кульбаби використовують як гіркоту для збудження апетиту, для покращення діяльності травних шляхів, як жовчогінний засіб. Густий екстракт, або порошок її кореня входить до складу зборів, які відпускаються в аптеках. У народі вживається при цукровому діабеті, хворобах печінки і каменях жовчного міхура, геморої, недостатній кислотності шлунку, запорах, сечо-кам’яній хворобі, гастритах, при хворобах селезінки, недокрів’ї та як молокогінне.

Культура має кілька сортів. Надземні органи схожі з соняшником. На кінцях підземних паростків формуються клубні грушовидної, подовженої, або веретеноподібної форми, вони нагадують картоплини. Забарвлення клубнів біле, фіолетово-червоне, або сірувато-коричневе. Рослина холодостійка, листя витримують мороз до -4; -6С, а клубні при нетовстому сніговому покритті - до 30 морозу. Клубні, які замерзли, після розморожування не гублять своєї житєдіяльності; багаті на фруктозу, особливо - на інулін - єдиний природній полімер, який майже повністю складається з фруктози, корисні хворим на цукровий діабет.

Це невибаглива рослина для вирощування в прохолодних і світлих кімнатах. Лавр - добре розвивається при температурі зимою не вище 15°, частому обприскуванню і розпушенні ґрунту.

Мята є агресивною рослиною - дуже скоро розростається по городу і може заглушити інші квіти. Щоб цього уникнути рекомендують садити мяту у широкі пластмасові горшки і прикопувати їх поглибше в землю, проте теж необхідно слідкувати, щоб вона не покинула межі горшка. Також її можна відділити від других рослин склом. Для цього його закопують по периметру ділянки на якій має рости мята на глибину не менше 20 см.