Топінамбур, або земляна груша (Helianthustuberosus), відноситься до родини складноцвітих, родом із Північної Америки. По зовнішньому вигляді нагадує соняшник. Стебло пряме, гіллясте, рясно вкрите листям, висотою до 4 метрів. Листя крупні, яйцеподібні, верхні – більш дрібні. Суцвіття – корзинка (діаметр 7 – 11 см) з яскравими жовтими квітками. Зрізані суцвіття довго зберігаються у воді. Плід – дрібна насінина. У топінамбура розвивається велика кількість підземних пагонів-столонів, на кінчиках яких утворюються численні грушоподібні, або продовгуваті бульби. Кожна із них важить 50-80 г, середній урожай з однієї рослини 300-600г.

Культура має кілька сортів. Надземні органи схожі з соняшником. На кінцях підземних паростків формуються клубні грушовидної, подовженої, або веретеноподібної форми, вони нагадують картоплини. Забарвлення клубнів біле, фіолетово-червоне, або сірувато-коричневе. Рослина холодостійка, листя витримують мороз до -4; -6С, а клубні при нетовстому сніговому покритті - до 30 морозу. Клубні, які замерзли, після розморожування не гублять своєї житєдіяльності; багаті на фруктозу, особливо - на інулін - єдиний природній полімер, який майже повністю складається з фруктози, корисні хворим на цукровий діабет. Технологію виробництва таких продуктів розробили вчені Київського технологічного інституту харчової промисловості. Клубні переробляються в пасту, яка входиь у склад лікувальних тістечок та цукерок. Клубні земляної груші вживають і сирими, з них також готують вінігрети, повидло, овочеву ікру, сиропи, їх можна квасити і сушити.

Надземна частина і коріння щорічно відмирають, бульби ж зберігаються (рослина багаторічна), і якщо їх не викопувати, то вони весною дають нові пагони.

В умовах Криму топінамбур цвіте з другої половини літа до заморозків. Бульби дозрівають до кінця вегетації.

Земляна груша добре росте на достатньо зволоженій, нейтральній, або слабко-кислій землі, може переносити і довготривалу засуху, завдяки потужній кореневій системі, що проникає на глибину до 2 м.

Весною молоді сходи витримують температуру до мінус 6ºС. Бульби завдяки високому вмісту в них інуліну (полісахариду) морозостійкі – знаходячись у землі не бояться холодів до мінус 30-40ºС.

Садять топінамбур осінню, або ранньою весною на глибину 8-10 см в добре оброблену пухку землю. Бульби легко підсихають, тому їх занурюють у воду за добу до посадки.

Топінамбур можна використовувати як вітрозахисну рослину (вздовж межі чи паркану), для декорування стін, бесідок, веранди в поєднанні з жоржинами і яскраво-червоними сальвіями.

Викопувати бульби краще весною, в цей час вони краще відділяються від столонів, чим осінню.

Топінамбур – цінний харчовий продукт, особливо весною, коли мало овочів і фруктів. Бульби їдять сирими, вареними і жареними.

Салат. 400 г топінамбура, 60 г сметани, 60 г майонезу, 100 г моркви, 7 г цибулі. Клубні ретельно промити під проточною водою, щіткою обчистити від шкіри, одразу занурити у воду, в яку влито трохи оцту, натерти на крупній терці (клубні і моркву), посолити, заправити сметаною та майонезом, посипати петрушкою, кропом та цибулею.
Запіканка. Топінамбура 600 г, яєць 4 штуки, сметани, або молока 3 столових ложки, зелень та сіль - до смаку. Промиті та очищені від шкіри клубні натерти крупно на терці, злегка обсмажити на сковорідці із олією. Сирі яйця розтерти, докласти сметани, або молока, ретельно змішати, підсолити, вилити на сковороду та поставити в духовку на пів години. До столу подати гарячим, посипати зеленню петрушки, кропу, фенхелю, або зеленою цибулею.