На відміну від трав’янистих видів, деревовидний піон (Paeonia suffruticosa Andr.) - кустарник, що скидає на зиму листя. Стебла у нього товсті, розгалужені, покриті шорохуватою, сірувато — коричневою тонкою корою, яка, ніби, відслоюється від стебла. Молоді зелені пагони до осені встигають задеревіти. Дорослий кущ має у висоту 1-1,5 м. Крупні, розрізані листя на довгих черешках можуть бути різного кольору в залежності від сотру — від ярко-зеленого до матового темно-зеленого.

Навіть без квітів кущ декоративний протягом усього літа.

Весною він пробуджується дуже рано. Пагони і листя добре переносять весняні заморозки, тільки для молодих бутонів небезпечне різке пониження температури, але їх легко уберегти, захистивши на ніч агроволокном, або звичайним папером.

Цвіте у травні. На кожному стеблі розвивається по декілька квіток; верхня брунька на більш високій квітконіжці дає саму крупну квітку, розміром від 15 до 30 см в діаметрі.

Квіти бувають махрові, напів-махрові і прості, більшість сортів — духм’яні. Самі квіти дуже красиві і оригінальні, а цвітіння дорослого куща — незабутнє враження.

У махрових піонів квіти красивої форми, а крупні пелюстки напів-махрових піонів, ворушаться від легенького вітерця і нагадують гігантських метеликів. Різноманітне їхнє забарвлення: від чисто-білих, через усі відтінки рожевих і блідо-лілових до темно-пурпурних, є квіти жовті, двоколірні і строкаті.

Культура деревовидного піона не є важкою. Садити його можна як на сонці, так і в напівтіні. Красиво він виглядає на фоні крупних, розгалужених дерев, таке розміщення захищає рослину від весняних заморозків. Земля повинна бути глибоко оброблена, не кисла, з домішками глини і крупно-зернистого піску. Рослину можна підживлювати коров’яком (два раза) до і після цвітіння, або іншим органічним добривом. Один раз в 2-3 роки, навколо куща розкидають перегній і, обережно, щоб не пошкодити корінці, перекопують землю.

На зиму рослина потребує доброго укриття, захисту від морозів і від надлишкової вологи в часи відлиги. Укриття повинно бути на 10 см вище від верхньої точки куща, так як саме із верхніх бруньок розвиваються квіти.

Перед настанням перших морозів, коли листя вже опало, удаляють із куща черешки, що залишились, очищають землю під ним, і стягують шнурком стебла докупи, щоб кущ був більш компактним. При цьому слід вважати на бруньки, щоб не пошкодити їх, бо з них весною будуть квітки. Пізніше, в суху погоду, при 8-10°С морозу, кожен кущ накривають ящиками, збитими із дощок. Як тільки весною починає дружньо танути сніг, укриття знімають.

Найбільш простий спосіб розмноження — ділення дорослого куща, який розгалужується нижче рівня землі, а інколи дає відростки із бруньок на коренях. Руками потрібно акуратно очистити від землі шийку куща із тої сторони, де можна відділити частину рослини. Гострим ножем відрізають стебло із корінням. Місце зрізу потрібно замазати садовим варом. При такому способі частина куща залишається на місці, і зменшується імовірність втрати його.

Можна застосовувати і більш ризикований спосіб ділення: викопують усю рослину, і ділять одразу весь кущ.

Якщо на стеблах деревовидного піона нема коренів, але розгалуження є, весною навколо куща можна зробити загородку із дощок висотою 25-30 см, підсипати землю і підтримувати її в свіжому стані. До осені на стеблах утворюються корені. На слідуючу осінь, укорінені стебла відокремлюють від маточного куща.

Сорти із розгалуженими гілками можна розмножувати і відводками. Весною потрібно гілки пригнути до землі, закріпивши скобами, з нижньої сторони стебла надрізають кору. Місце зрізу і частину гілки вище від нього засипають землею шаром 10-15 см. На наступний рік, на присипаній частині стебла утворюються корені, і її відділяють.

Молоді рослини, отримані любим із цих способів, спочатку висаджують в напів-тіні в добру компостну землю з невеличкими домішками старого вапна, і слідкують, щоб земля не пересихала. Якщо ділили кущі весною, то до осені вони встигають розвинути кореневу систему, і їх можна пересаджувати на постійне місце. Частини від літнього (серпневого) ділення краще пересаджувати на постійне місце через рік.

Для того, щоб отримати більшу кількість посадкового матеріалу, деревовидний піон можна розмножувати щепленням. Щепити можна літом — з червня до середини серпня, і зимою. В якості підщепи беруть коріння піона китайського, розрізаючи їх на куски в 10 см. Гострим і чистим ножем в корені роблять клиноподібний виріз. Двосторонній зріз робиться на гілках деревовидного піона. Гілки повинні бути визрівшими і частково здеревілими, з 1-2 вічками. Листя зрізають практично повністю. Успіх прищеплювання залежить перш за все від того, наскільки точно пригнані зрізи підщепи і прищепи.

Прищеплені частини туго звязують смужкою поліетиленової плівки, а зверху покривають тонким шаром садового вару, або воску, щоб вода не могла попасти на місце зрізу.

Після щеплення рослини садять в горшки з легкою піщаною землею так, щоб зрізи находилися над поверхнею. Після поливки горшки ставлять в парник, проміжки між ними засипають піском. Парник закривають двійними рамами, притінюють, час від часу провіряють, чи не появилася гниль, видяляють облетівші листки. Через 3-4 тижні, коли зростання вже почалось, парники починають потрошки провітрювати.

Щеплені піони можна залишити на зиму в парнику під рамами, або прикопати в землі, закривши поліетиленовою плівкою і дошками. До слідуючої осені вони можуть бути висаджені на постійне місце.

Для зимового щеплення з деревоподібного піона в липні-серпні нарізають гілки, зв’язують їх в пучки і зберігають в холодному підвалі в піску; кінці стебел можна макнути в розплавлений віск, або парафін, щоб вони менше втрачали вологи. Коріння китайського піона для прищепи заготовлюють в серпні, розрізуючи їх на частини по 12 см і садячи в 11-13 сантиметрові горшки так, щоб половина кореня залишалася під землею. Горшки ставлять в затінені парники на шар соломи, а зверху закривають рубленим мохом. До настання морозів землю в горшках потрібно підтримувати вологою. В кінці грудня горшки заносять в холодну оранжерею, а через 2 тижня — в теплу. Щеплення проводять не виймаючи кореневище із горшка, так само, як і літом. Після щеплення в горшки досипають землю і поміщають їх в парничок з двійними рамами (в оранжереї). Підігрів знизу робити не потрібно. Як тільки позволить погода, прищеплені екземпляри виносять в парники і поступово приучають їх до зовнішнього повітря. В серпні їх можна висадити на притінену ділянку, а через рік — на постійне місце.