Багато квіток, що прикрашають наші сади і дають прекрасний матеріал для букетів, в центральних і північних районах вирощують із розсади. Це перш за все теплолюбі культури — амарант, бальзамін, чорнобривці, посівні жоржини, петунія, целойзія, цинія, шалфей. Їх висаджують у відкритий грунт досить пізно, коли минає загроза заморозків. Також, із розсади вирощують рослини з довготривалим цвітінням, призначені для оформлення: агератум, гвоздика китайська, лобелія, настурція, портулак. Ми можемо добитися більш раннього цвітіння, якщо посіяти їх раньше. Айстра, вербена, гвоздика Шабо відрізняються довготривалим цвітінням, і, якщо не вирощувати їх із розсади, то цвітіння розпочинається досить пізно. Навіть у відносно морозостійких рослин (годеції, духм’яного тютюну, левкою, левової пащі і однорічних хризантем) цвітіння прискорюється на 3-4 тижні.

В кімнаті можна отримати непоганий посадочний матеріал, навіть якщо вікно одне. Звичайно, слід пам’ятати, що сходи і сіянці дуже чутливі до умов вирощування — освітленню, теплу, поливу і поживі. Усі ці фактори взаємопов’язані і одинаково важливі, і, якщо любий із них виявляється замалим, або черезмірним, це шкідливо позначується на рості і розвитку рослин.

Час висівання.Для отримання повноцінної розсади необхідно дотримуватись термінів: в кінці січня сіють гвоздику Шабо, в половині лютого сіють сальвію і лобелію, в середині березня — амарант, гвоздику китайську, жоржину, левкой, петунію; усі інші — на початку квітня.

Передпосівна обробка.Насіння культур, що сильно уражаються чорною ніжкою (айстра, агератум, левкой, лобелія, петунія, тютюн), можна спробувати перед посівом протравити марганцівкою. Потім насінини просушують і висівають.

Дія на насіння перемінної температури збільшує холодностійкість розсади. Його замочують і тримають 12 годин при 18-20°С, потім на такий ж час поміщають у холодильник (0- мінус 2°). Обробку повторяють кілька раз, поки насінини не проклюнуться. Це рекомендується для айстр, гвоздики Шабо, духмяного горошку. Насінини настурції, для кращої схожості, корисно намочити на добу.

Ємкість для посіву. Використовувати можна глиняні, пластмасові плошки, або дерев’яні ящики висотою не менше 7 сантиметрів. Усю посуду перед посівом (і пікіровкою) необхідно дезінфікувати — попарити кип’ятком, або ополоснути темно-рожевим розчином марганцівки.

Субстрат. Суміші для посіву складають різні, але головне — беруть землю, яка раніше не використовувалася для посадки рослин. Вона повинна бути повітре- і водопроникною, мати помірну кількість поживних речовин.

Для культур, розсада яких сильно пошкоджується чорною ніжкою, суміші складають із просіяної дернової землі і торфу з додаванням піску (3:1:1). Торф повинен бути вистояним (не менше року) і перемішаним із вапном (до 15 кг/м³). Пысок бажано взяти крупний рычковий, в крайньому випадку можна використовувати любий, добре промитий.

Для решти квіток, до цієї суміші добре добавити 1 частину компостної землі, або перегною. Ті ж суміші використовують для пікіровки, але збільшують кількість компостної, або перегнійної землі.

На дно насипають шар піску (1-1,5 см), а потім субстрат, але не доверху, а залишивши приблизно 1 см.

За добу до посіву посуду поливають розчином марганцівки, потім зверху насипають шар пропареного піску (0,2 — 0,5 см, в залежності від розміру насіння). Не можна перезволожувати субстрат.

Густота посіву. Загущення часто призводить до масової гибелі від чорної ніжки. Маленьких насінини беруть всього 0,2-0,5 г на стандартний ящик, змішують із сухим піском (для зручності посіву). Середніх (300-1500 штук в 1 грамі) висівають по 1,5-2,5 г. Крупних — по 100-150 штук.

Сіють в рівчики через 2-3 см, зроблені маркером, або лінійкою на глибину, рівну діаметру насінин. Для крупного насіння роблять ямочки, зверху засипають пропареним піском, маленькі взагалі не заробляють. Для більш рівномірного розподілення їх змішують із сухим піском. Пісок, що використовується для засипки, повинен намокнути знизу, якщо ж він залишився сухим, то його обприскують із пульверизатора. Зверху посіви прикривають подвійним шаром газети, вона пропускає повітря, але затримує випаровування, і земля не так швидко пересихає (зараз добре себе зарекомендувало агроволокно, яке пропускає світло, але затримує вологу).

Зазвичай, до появи сходів поливати не потрібно. Для повільно і недружньо проростаючого насіння інколи приходиться обприскувати верхній шар землі.

Спочатку посіви усіх рослин, за виключенням портулака, можна тримати в темноті. З появою сходів, їх негайно ставлять на світле місце.

Де утримувати розсаду? Для цієї цілі підходять підвіконня, засклені балкони і веранди. Вікна краще обирати південні, південно-східні, або південно-західні. Якщо потрібно, підвіконня нарощують за допомогою товстої дошки, від сухого повітря із кімнати захищають заслоном із плівки висотою 30-40 см. На верандах і балконах непогано зробити тимчасові полички, притягнути до вікна столи і т.д.

На всіх вікнах бажано ( а на північних — обов’язково) установити додаткове освітлення. Краще для цього використовувати лампи денного світла (40 ват 1, або 2 на вікно). Навіть на верандах додаткове освітлення не буде зайвим. Відстань від лампи до землі повинна бути приблизно 30 см.

Усі культури, що вирощують із розсади, світлолюбні, лише чорнобривці, петунію і духмяний тютюн можна тримати на відстані 0,5 метра від вікна (при умові досвічування). Найближче до вікна слід розміщати левкої, гвоздику Шабо, духмяний горошок, портулак. На північних вікнах включають додаткове освітлення щоденно від ранку до вечора, а якщо погода похмура, то досвічування корисне і на південних вікнах. Збільшувати день не потрібно.

Температура. Більшість розсадних культур дружньо проростає при тмпературі 18-20°С, левовій пащі достатньо 8-12°, агератуму, годеції, духмяному горошку — 12-15°, айстрі і левкою — 15-16°. Після появи сходів їм потрібна та ж температура, крім більш теплолюбного агератума. Йому, як і всім теплолюбним рослинам, вночі потрібно не менше 15°, а в день — вище 20°. При пониженні температури ріст сіянців зупиняється і вони часто поражаються чорною ніжкою.

При надлишковому підвищенні температури використовують провітрювання. Сильним (але без протягу), особливо в безморозні дні, воно повинно бути для айстр, гвоздики, годеції, горошку, левової пащі, флокса, хризантеми. Обережне провітрювання потрібне бальзаміну, жоржині, петунії, целойзії, шалфею. Для решти рослин провітрювання повинне бути помірним.

Полив. Деяким культурам (агератум, арктотис, чорнобривці, вербена, гвоздика, левкой, львина паща, петунія, портулак, флокс, хризантема) потрібен відносно сухий режим вирощування: поливають їх рідко, тільки при висиханні верхнього шару землі. Поливати краще в сонячні дні, бажано зранку, але обов’язково промочувати весь субстрат. Вони переносять не тільки пересихання землі, але і сухість повітря. Більш вологої землі і повітря потребують амарант, бальзамін, жоржина, годеція, духмяний горошок, целойзія і шалфей. В жаркі дні потрібно обприскувати рослини.

Перед висадкою в грунт всю розсаду напередодні слід добре полити.

Пікіровка. Гвоздику Шабо, шалфей і лобелію із-за раніх сроків посіву пікують два рази6 при появі першого справжнього листка, і через місяць. Лобелію спочатку розсаджують по кілька сіянців в кожну ямку, так як сходи її досить маленькі. Сіянці березневого посіву пікують один раз — коли повністю розвинеться перший справжній листочок. Крупнонасінні культури квітневого посіву (бальзамін, чорнобривці, настурцію, хризантеми, цинію) при використанні достатніх інтервалів між насінинами (3-4 см) можна вирощувати без пікіровки.

Маленькі рослини розсаджують на відстань 2,5-3 см, а більш крупні — 5-6 см. Загущена посадка часто призводить до витягування сіянців і появи хвороб. Сіянці обережно (спеціальною вилкою) виймають із землі, корінець вкорочують на 1/3, це сприяє його розгалуженню. При пікіровці усі сіянці (за виключенням гвоздик) трішки заглубляють так, щоб не засипати землею сім'ядолі. Якщо сходи сильно уражаються чорною ніжкою, рекомендується при пікіровці підсипати під рослини прокалений пісок шаром 0,5-1 см.

Для пікування придатні дерев’яні ящики висотою від 8 см, торф’яні горшки, паперові чи пластмасові стаканчики, або пластмасові касети, які можна знайти у квіткових магазинах. Рослини краще пікувати в окремі посудини, тоді при висадці будуть менше пошкоджуватись корені. Це особливо важливо, якщо у рослин стержневі, слаборозвинені чи слаборозгалужені корені (левкой, духмяний горошок, петунія).

Підживлення. Для культур із довгостроковим періодом вирощування (гвоздика Шабо і сальвія) рекомендується провести 3 підживлення розсади з інтервалом в 1-1,5 тижня.

Сіянці рослин, що поражаються чорною ніжкою, підживлюють тільки 2 рази мінеральним добривом, без органічних. Перший раз через 10 днів після пікіровки. Другий раз через два тижні після першої.

Сіянці чорнобривців, хризантем, цинії і інших культур, що вирощують без пікіровки, достатньо підживити один раз мінеральним добривом за 10 днів до висадки в ґрунт.

Загартування. Розсаду перед посадкою обов’язково потрібно привчати до умов відкритого грунту, інакше не уникнути сильних сонячних опіків. За 8-10 днів її виносять із приміщень і установлюють в притіненому і захищеному від вітру місці. Притінку знімають зранку і ввечері, поступово збільшуючи час перебування на світлі, а за 2-3 дня до посадки забирають зовсім.