Обширне сімейство орхідейних розміщено, практично, по всій землі, і, особливо, в тропічних районах. В наші дні відомо більше 20 тисяч видів орхідей, але лишень невелика частина із них культивується в ботанічних садах і квітникарями-любителями.

Орхідеї віддавна популярні через незвичайні, оригінальні квітки різноманітної форми і забарвлення; вони ароматні, і довго цвітуть (деякі види — безперервно протягом 3-7 місяців).

По біологічним особливостям і екології орхідеї поділяються на 2 основні групи — епіфітні і наземні.

Побутує думка, що орхідеї можна вирощувати лишень в тепличках і оранжереях. Однак, більша кількість тропічних видів і гібридів може прекрасно розвиватися і цвісти в сухому кімнатному повітрі (відносна вологість 30-40 %) навіть без обприскування.

Навіть фаленопсиси (Phalaenopsis), які рахувалися донедавна непридатними для відкритого утримання в кімнатах, можуть рости і квітнути в таких умовах.

Орхідеї виявилися пластичними рослинами, добре і відносно швидко пристосовуються до кімнатного мікроклімату. Культура орхідей в кімнатах не є важкою.

Секрет успіху полягає головним чином в строгому дотриманні режимів спокою і росту, правильній їх послідовності. Звичайно, важливі і інші фактори — субстрат, посуда, освітлення і інші.

Субстрат. В якості основи використовують коріння лісових і болотяних папоротників.

Друга складова — болотний мох сфангум. За відсутності його можна брати і лісові мохи. Бажаною добавкою служать невелика кількість перегною, перемішаного із субстратом.

При складанні суміші слід вибирати найбільш прості і доступні компоненти.

Орхідеї чудово ростуть в чистому сфангумі, або з добавкою до нього лісових мохів і лишайників, опалого листя, кісток, кусочків пробки, торфу в різних пропорціях. Однак, суміші необхідно складати відповідно з природою і віком рослин. Для молодих (втечі, укорінені живці, дітки, сіянці) в субстраті потрібно збільшити долю сфангума (або брати лише сфангум), для більш дорослих — долю папоротникових коренів, гнилушок і інш.

Наземні орхідеї краще ростуть при додаванні до суміші волокнистої дернової землі (30-40%) з невеличкою кількістю битих черепків (для кращого проникання повітря).

Якщо неможливо достати корені папоротників, можна обійтись і без них. Можна зробити простий, так званий “домашній” субстрат, який можна зробити із лушпиня волоського горіха, лушпиня соняшникового насіння, курячих кісток, кусочків пробки, пожовтівших і усохших листків і ін. Ці відходи являються чудовою основою субстрату для епіфітних орхідей. Перемішані із сфангумом (30-50%), вони служать рослинам довшим часом. Ці ж добавки (10-20%) в більш подрібленому вигляді можна включати в склад сумішей для наземних орхідей.

Тим, хто буває в лісі, можна збирати заячий послід, соснові шишки — це чудові добавки в субстрат і матеріал для дренажу.

Хороший субстрат для орхідей — нарізані пластини верхового, вивітреного торфу. На них чудово розвиваються фаленопсиси, онцидіуми і багато інших епіфітних орхідей.

Посуд. Краще всього використовувати корзинки із брусочків твердих порід дерева, бамбукових палочок, пробки, а також глиняні діряві горшки і плошки. Субстрат в корзинах добре аерується, просихає рівномірно, а контроль за вологістю його (що має велике значення) простий і зручний.

Орхідеї можна вирощувати і в звичайних глиняних горшках, пластмасовій посуді. Однак в них складніше забезпечувати рівномірну вологість субстрату. Надлишок вологи в посуді може спричинити шкоду рослинам не лише в період спокою, але і в період вегетації.