Воно так і зветься, це дерево: черешня пташина. Недарма. Лише починають достигати на вітах численні соковиті плоди – звідусіль злітається до гостинного дерева гомінливе птаство. Навіть шпаки не витримують і …псують настрій господареві, залітаючи до черешневого саду. Гомін і метушня тоді на черешнях. Одне дерево у віці 16 – 20 років дає щорічно 6 – 8 кілограмів плодів, а в урожайні роки – і до 40 кілограмів. У цих плодах міститься 9 – 14 відсотків цукрів, до 28 відсотків протеїнів, вітамін С, яблучна кислота тощо. Плоди черешні використовують на варення, вина, наливки, сиропи, вже не кажучи про вживання їх у свіжому вигляді. Одержані під гідравлічним пресом нелеткі олії вживаються як продукти харчування, а леткі (синильна кислота, бензойний альдегід) використовуються у парфумерній промисловості, для виготовлення лікерів тощо. Навіть у кісточках черешні знаходяться важливі для парфумів сполуки.

Серед дикорослих плодових черешня – одна з найбільших рослин. Її верхівка нерідко сягає 30 метрів у висоті. Проте живе черешня порівняно мало, лише 100 – 120 років. Отже, вона швидко росте, випереджаючи інші деревні породи. За рік молоде деревце може дати 1 – 1,5 метра приросту. Пригляньтесь до стовбура черешні. Він поділений кільцями на досить чіткі річні прирости. За ними можна приблизно вирахувати вік черешні. У цей період вона росте у 2 – 3 рази швидше ніж дуб, у 1,5 – 2 рази швидше клена. Але швидко спливає буяння черешні. Уже в 40 років дерево поступово уповільнює свій ріст, починає хворіти, загниває. У народних піснях черешню іноді порівнюють з дівчиною. Це, мабуть, вірно. Так само, як дівоча врода, швидко спливає черешнева краса. Приходить зрілість, а за нею й старість не бариться…

Чи помічали ви своєрідну форму кори черешневого дерева? Коричнева й блискуча, вона легко знімається поперечними смужками. Цю кору здавна використовували на плетіння, на обв’язку славнозвісних  гуцульських трембіт. Ніжний голос надає трембіті черешня, далеко чути її з високих полонин. А прийде весна, і заквітують черешневі сади білим запашним цвітом. Квіти відзначаються нектароносністю. З гектара черешневих насаджень бджоли збирають 36 – 40 кілограмів товарного меду. Нектар квітів особливий. Медом, переробленим з цього нектару, бджоли годують свій розплід. Мабуть багато поживних речовин віддає з нектаром черешня, якщо бджоли вирощують цим медом своє потомство.

Високо заходить черешня в гори. Навіть у приполонинній зоні, на висоті 1000 метрів над рівнем моря, можна знайти струнке черешневе дерево. Проте морозостійкістю воно не відзначається. Може через це черешня любить тулитись до заростів інших рослин: так легше переносити морози. Трапляються ділянки лісу, де черешня становить до 35 відсотків запасу. Такі мішані ліси з участю черешні можна, зокрема, побачити на Закарпатті. Лісоводи шанують черешню в лісах. Її деревина легка і досить тверда, добре полірується. За фізико-механічними властивостями вона вважається цінною деревною породою. Наприклад, за міцністю щодо повздовжнього сколювання деревина черешні перевершує навіть дубову. Ціниться вона в меблевій промисловості. Гнучкість і декоративність її надає виробам краси. Здавна черешневу деревину  використовували народні умільці. Вони навчились перетворювати її на «червоне дерево». Купці дивувались, звідки карпатські умільці беруть цю червону деревину з тонким візерунком, з чудовою полірованою поверхнею. Невже росте в Карпатах дивна й невідома порода? Насправді все досить просто: якщо правильно обробити деревину черешні азотною кислотою, то вона набуває дуже декоративного червоного кольору, краще полірується.

Так звичайна черешня в руках майстрів перетворювалась на благородний матеріал. Шкода лише, що черешнева деревина малостійка для зовнішніх споруд, швидко руйнується.

Люблять в Україні черешню. Багато народних пісень присвячено цій щедрій рослині. То з стрункою дівчиною, то з замріяною красунею край тихого ставу, то з образом старовинного українського села порівнює черешню народна фантазія. Вона й справді заслужила на любов: чарівна й корисна, рідна й незвичайна.