Фотографія Людмили Бондаренко.

Уявіть собі кам’янисті схили Кримських гір, вогкі ущелини з стрімкими потоками і густі зарості чагарників по урвистих тіснинах. Саме тут народилась давня татарська легенда про шайтанове дерево.

…Колись давно рослин було мало. Тому всі сварились, сперечались за дрова, за плоди. Вирішив Аллах поділити рослини між людьми, щоб кожен мав з чого жити. Хитрий шайтан захотів обдурити людей і… поквапився. Привабило його раннє й пишне цвітіння кизила. «Доки люди чекатимуть плодів, - міркував недалекоглядний шайтан, - я вже буду з прибутком». Сів шайтан під квітучим кизилом і став чекати. Давно вже люди поїли вишні, зібрали яблука, висушили сливи та груші. Один шайтан до глибокої осені сидів під кизилом і марно чекав урожаю. Тоді плюнув і прокляв своє дерево. А коли пішов геть, кизил рясно вродив. Червоних соковитих плодів було так багато, що листя не стало видно за ними. Урожай дістався людям. З того часу завжди кизил цвіте одним із перших, а достигають його плоди одними з останніх.

Якщо вам доводилось спостерігати за цвітінням і плодоношенням кизилу, то ви відчули глибину народної фенології. І справді, рано вкривається невеличкий чагарник кизилу численними золотистими квітами! Вони розпускаються задовго до появи листків, коли більшість рослин ще гола й непривітна після зимової негоди. А кизил у цей час такий пишний і багатообіцяючий. Він – один з перших важливих медоносів у Карпатах.

Довго треба чекати кизилових плодів. Лише у жовтні починають достигати вони. Проте які це плоди! Червоні, смачні, поживні! Їх називають українською журавлиною. У плодах кизилу міститься до 6 – 8 відсотків цукрів, 1,3 – 3 відсотки кислот, дубильні речовини і пектини. З одного дерева можна зібрати до 100 кілограмів плодів. Майстри кавказької кухні твердять, що з цих плодів можна приготувати до 35 видів страв. Наприклад, ягоди сушать, перемелюють на борошно, яке на Кавказі називається лаваш і користується великою популярністю. З цих же плодів виготовляють концентрати під назвою турша. У роки першої світової війни лаваш і турша допомогли ліквідувати на фронті вогнище цинги. І тепер плоди кизилу не втратили лікарського значення: ними лікують шлункові хвороби. З плодів роблять чудове варення, пасти, кислуваті вітамінізовані соки, вина.

Кизил – типова лісостепова рослина. Він теплолюбний і посухостійкий. Чимало його росте в долинах Прикарпаття й Закарпаття. Часто зустрічається він по берегах Дністра. Тут кизил створює зарості з іншими чагарниками.

Надзвичайними властивостями характеризується і деревина кизилу. У давнину з неї виготовляли стріли й наконечники для списів. Тому про кизилову деревину згадується і в грецькій і римській міфологіях. Славнозвісний Ромул кизиловим списом окреслив межі Давнього Риму. Проте ще до нього мандрівник Одісей користувався кизиловими стрілами, і, якщо судити за результатами, вони йому добре допомогли. Не лише греки й римляни знали про кизил. Колись у Грузії з кизилової деревини виготовляли держаки для бойових мечів. І вже значно пізніше хитромудрі німецькі майстри з неї вирізали коліщатка та осі для чудернацьких дерев’яних годинників.  Навіть тепер з цієї деревини виготовляють деякі дерев’яні деталі до машин. Але не тільки деревину кизилу знали древні. Гіпократ писав, що з його листя можна приготувати відвар, який позитивно впливає на шлункові хвороби, а Овідій на початку нашої ери описав у поемі «Золотий вік», як варити кизилове варення.

Не лише люди, але й дикі тварини полюбляють плоди шайтанового дерева. Мабуть, і тут природа потурбувалась про них. Інакше глибока осінь була б значно біднішою для звірів і птахів.

Кизил широко використовується у плодоводстві. Десятки культурних сортів виведено тривалою народною селекцією. Ці сорти відрізняються крупними плодами, вітаміноносністю, скороплідністю. Часто використовується кизил у парковому озелененні. Особливо ціняться його пірамідальні і карликові форми. І справді, що може бути привабливішим рано навесні від золотистих віт шайтанового дерева? Наче саме сонце розсипалось на тисячі дрібних променів, опустилось на землю і лягло на тремтячі пагони збудженої весною рослини.