«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду…» — у відомій українській пісні перелічуються найближчі родичі гарбуза. Та в цьому переліку немає таких культур, як патисон, крукнек, ангурія, трихозант, люфа, чайот, лагенарія чи момордика.

Автор пісні їх не знав — у наших краях вони тоді не вирощувалися. І сьогодні ці культури залишаються малопоширеними, хоча більшість із них успішно достигають в Україні, мають добрі смакові якості, лікувальні властивості та високу декоративність. Вони цілком заслуговують на своє місце на городі.

Походження та особливості

Гарбузові прийшли до нас із різних куточків світу та істотно відрізняються за біологічними властивостями.

• Огірок посівний походить із джунглів Південно-Східної Азії. Це ліана зі слабкою кореневою системою, одна з найбільш вологолюбних культур.

• Кавун звичайний родом із пустелі Калахарі (Африка). Формує потужне коріння, здатне проникати на глибину 2–3 м, тому вважається посухостійким.

Попри відмінності, їх об’єднує теплолюбність. Насіння висівають або розсаду висаджують у відкритий ґрунт лише після зникнення загрози приморозків, коли температура на глибині 10–15 см досягає 12–15 °С.

Більшість гарбузових утворює довгі розгалужені батоги, тому їм потрібна значна площа живлення. Рекомендована ширина міжрядь — від 0,7 до 1,4 м. Багато видів чудово ростуть на шпалері — це економить місце, покращує освітлення та зменшує ризик захворювань.

Малопоширені, але перспективні культури

• Патисон — скоростиглий, із ніжним м’якушем, придатний для смаження, тушкування й консервування.

• Ангурія (антильський огірок) — декоративна й урожайна ліана з оригінальними колючими плодами.

• Люфа — у молодому віці їстівна, а достиглі плоди використовують як натуральні губки.

• Чайот їстівний — багаторічна культура з поживними плодами, популярна в Латинській Америці.

• Лагенарія звичайна — формує довгі пляшкоподібні плоди, придатні і в їжу, і для декоративних виробів.

• Момордика харанція — має гіркуватий смак, цінується за лікувальні властивості та екзотичний вигляд.