В мистецтві квіткового аранжування букетом називають зібрані до купи декілька (зазвичай більше трьох) зрізаних квіток, або суцвіть.

Слово «букет» - французького походження. Крім основного значення, воно має ще другий смисл – аромат, запах чого-небудь (вина, чаю). Раніше іменно це значення було основним, букет складали в основному  заради запаху і використовували виключно духмяні квіти – гарденії, туберози, стефанотиси, квітки апельсина, старинні сорти троянд. На жаль, багато із цих квітів на даний момент не заслужено забуті.

Протягом століть, в ногу з модою тих чи інших епох, прийоми і методи складання букетів змінювалися.

Прародичем сучасних букетів можна вважати простий букет, зібраний дітьми. Очевидно, саме такі пучки різних польових квітів збирали люди, які жили серед природи. Вони не могли не звернути увагу на красиві польові квіти, які росли неподалік, і приносили їх в хижини.

Часто букети використовувалися не тільки для красоти: в пучки збирали духмяні трави, які можна було використовувати як приправи до їди (кріп, м’ята, кмін).

На початку і в середині ХІХ століття, серед придворної знаті різних країн Європи були дуже  популярні пишні букети, в формі напівкулі, або плоскі. Квіткові головки в них лежали тісно прижаті одна до одної. Вставлялись квіти в спеціальну, інколи золоту підбукетницю, прикрашену кружевними манжетами і стрічками.

На зміну їм (кінець ХІХ століття) прийшли букети теж дуже пишні. В центрі таких букетів розміщувались довгі пальмові гілки, сухі суцвіття очерету, і навіть паулині пір’я. Проте розміщення квіток у таких букетах було більш свобідне.