Обрізування належить провадити дуже гострим інструментом, щоб місце зрізу залишалося гладеньким, а робота йшла швидко і легко. Обрізувач мусить мати при собі брусок й при найменшому затуплюванні інструменту підгострювати його.

Зрізування над брунькою. Непотрібно робити зріз ні дуже близько до бруньки, ні надто високо над нею, щоб не залишати шипика. Правильно зроблений зріз має кут нахилу близько 45° до протилежного від бруньки  боку пагона: нижній край його має бути трохи вище ( на 2 – 3 мм) рівня основи бруньки, а верхній – на 2 – 3 мм вище верхівки її (мал. 1). Якщо ж брунька порівняно з діаметром гілочки дуже маленька, верхній край зрізу мусить бути  на 3 – 4 мм вище рівня її верхівки.

Садовий ніж робить зрізи  більш гладенькі у порівнянні  із зрізами, зробленими секатором, але працювати ним доводиться повільніше. Тому більшість обрізувачів користуються секатором.

Однак не треба забувати про те, що широка й гостра частина його ріже, а протилежна тупа – притискає й частково розчавлює пагін. У момент зрізування секатор треба ставити так, щоб його широка й гостра частина була звернута до основи обрізуваної гілочки, а тупа – до верхівки. Такий зріз швидко заростає, бо розчавлений камбій залишається на відрізаній частині гілочки. Обрізувач повинен з самого початку привчити себе так тримати секатор, щоб його гостра частина була завжди звернута в бік основи зрізуваної гілочки.

Зрізування гілочки чи гілки. Гілки виростають під більшим чи меншим кутом (мал. 2). Навколо основи тоншої гілки звичайно є кільце із зморшкуватої кори, якщо гілка росте не під дуже гострим кутом; коли кут відходження її дуже гострий, то кільце оточує тільки частину основної гілки. При видаленні гілки кільце не можна зачіпати. У верхній частині зріз має торкатися кінця, а внизу межувати з ним (мал. 2, а, 2). Чим гостріший кут між гілками, тим далі від нижнього краю кільця має проходити зріз (мал. 2, б, 2). У цьому випадку зріз, зроблений нижче, дасть більшу рану, яка повільніше заростатиме, тому що зачіпатиметься кільце, за рахунок камбію якого затягуватиметься рана. Якщо зрізати вище, залишиться пеньок, який, усихаючи, заважатиме сокоруху (мал. 3, б). Правильно зроблені зрізи заростають досить швидко (мал. 3, а). Коли гілку зрізують пилкою, то зріз обов’язково треба старанно зачистити садовим ножем, або іншим інструментом.

Коли видаляється велика гілка, яка при падінні під власною вагою може в нижній частині відчахнутися (мал. 4), щоб запобігти утворенню великої рваної рани, зрізувати її потрібно частинами: спершу підпилюють її знизу, а потім спилюють зверху.

Виключні випадки. Деревина у персика порівняно м’яка, тому при зрізуванні гілочок чи пагонів секатором вона розчавлюється приблизно на 2 мм нижче зрізу, який часто не гоїться, а чорніє і починає всихати. Для чисельних обростаючих гілочок це великого значення не має, але для пагонів подовження скелетних гілок і розгалужень дуже важливо, щоб рани якнайшвидше заростали. Тому обрізувати пагони подовження скелетних гілок та розгалужень у персика треба спеціальним ножем, при користуванні секатором зріз роблять вище останньої бруньки. Після того, як з бруньки розів’ється пагін, рану під час літнього чи наступного зимового обрізування поновлюють. При цьому зрізують всохлу частину  до живого, здорового камбію, після чого рана швидше затягується. Для обростаючих гілочок персика, яких набагато більше, ніж пагонів подовження скелетних гілок та розгалужень, такі спеціальні заходи не є необхідними.

Бувають випадки, коли при видаленні гілки, яка товща, ніж та, що залишається, доводиться залишати сучок. Це переважно стосується персика, у якого при низькому зрізуванні таких гілок рани підсихають (мал. 5, а). Залишений сучок поступово відмиратиме, й коли його треба буде видаляти для залишеної гілки це не буде небезпечним, вона вже встигне потовщати й повторний зріз швидко заросте (мал. 5, б). Разом з сучком видаляють бруньки чи пагони, які на ньому з’явилися.

Сучок довжиною 12 – 15 см залишають ще й тоді, коли він потрібен як опора для підв’язування гілочок чи пагонів, щоб надати їм правильного напрямку. Бруньки і прирости на ньому зрізують.

Коли підв’язаний пагін достатньо здерев’яніє, сучок вирізують.

Поновлення ран. Щоб старі засохлі рани чи зрізи швидше заросли, їх поновлюють, зрізуючи мертві тканини до живого здорового камбію.  Залишені під час минулого обрізування сучки видаляють до самої основи, щоб прискорити заростання ран.

Замазування великих зрізів. Щоб полегшити й прискорити заростання великих ран після вирізування гілок, а також запобігти зараженню, всиханню і гниттю, їх необхідно замазувати садовим варом, або ж доброякісною олійною фарбою. Замазують всі зрізи: у кісточкових порід діаметром понад 2,5 см, у зерняткових – понад 3 см. Цю операцію слід провадити якнайшвидше після обрізування, поки рани свіжі й не почали присихати.

Замазка теж має бути високоякісною, добре розмазуватись й прилипати, не завдаючи шкоди (опіків) живій тканині своїми хімічними властивостями.