Штамбом звичайно називають частину дерева від поверхні ґрунту до першої скелетної гілки (звідси й низькоштамбові, середньо штамбові та високо штамбові плодові дерева). Оскільки в ботаніці терміном «стебло» позначається вся надземна частина дерева, то дехто з авторів частину дерева між ґрунтом  і першою скелетною гілкою називають «стовбуром». Правильніше було б, однак, терміном «стовбур» позначати всю центральну вісь плодового дерева – від ґрунту до верхівки. На практиці у садівництві штамбом називають центральну вісь дерева від поверхні ґрунту до першого розгалуження, а вище центральна вісь зветься центральною гілкою, або провідником.

Великі гілки, які відходять від стовбура (центральної гілки), називаються головними, основними, або скелетними. Найбільші розгалуження їх називаються скелетними розгалуженнями, або другорядними гілками, які в свою чергу розгалужуються на скелетні гілки наступного порядку і т. д. Якщо поділити гілки на порядки, то ті, що відходять від стовбура (головні), називаються гілками першого порядку, їх розгалуження – гілками другого порядку та ін. Звичайно найменші гілочки незалежно від порядку розгалуження звуться напівскелетними.

Центральна гілка і всі основні гілки та розгалуження утворюють скелет крони, тому вони й називаються скелетними гілками та скелетними розгалуженнями.

Однорічний пагін, який кожного року виростає з верхівкової бруньки провідника центральної гілки й завдяки чому збільшується її довжина, називається пагоном подовження провідника, а однорічний пагін, що росте з верхівки скелетної гілки, або скелетного розгалуження, є пагоном подовження скелетної гілки.

На скелетних гілках і особливо у верхній частині скелетних розгалужень та напівскелетних гілок виростають численні  дрібні гілки і гілочки, які складають так звану обростаючу деревину, або обростаючі гілки й гілочки (мал. 1).

Центральний провідник, скелетні гілки всіх порядків, напівскелетні гілки разом з обростаючими гілками й гілочками й складають крону дерева.

Штамб є загальною опорою й носієм крони. Він з’єднує її з кореневою системою й проводить воду з розчиненими в ній речовинами в обох напрямках – від кореневої системи до крони і з крони в кореневу систему.

Скелетні гілки та розгалуження створюють форму, обсяг і необхідну стійкість крони під вагою плодів. Ці гілки несуть основну масу деревини, але безпосередньо на них утворюється зовсім мало листя і ще менше плодів. Основна їх роль полягає в тому, щоб утворювати й нести обростаючу деревину та проводити поживні речовини.

Обростаюча деревина забезпечує умови для наростання маси дерева і плодоношення. Завдяки фото синтезуючій роботі листя утворюються  органічні речовини, що забезпечують ріст, розвиток плодового дерева і утворення плодів, через які природа здійснює розмноження виду. На обростаючій деревині утворюються органи плодоношення і тому її називають також плодовою деревиною.

Насправді важко провести чітку межу між слабими скелетними розгалуженнями і сильно розвинутими обростаючими гілками. Чим ближче до верхівки скелетної гілки, тим дрібнішими стають бічні гілки і тим менше відчувається різниця між ними та обростаючими гілками.

У всій надземній частині дерева (скелетній та обростаючій) пересуваються поживні речовини від кореневої системи до листя й від листя до коренів та всіх інших частин й органів плодового дерева. Крім того, надземна частина виконує  ще одну важливу роль: утворює листя й підтримує його в найвигіднішому положенні для використання сонячних променів при фотосинтезі; утворює органи плодоношення, несе квітки й плоди, а також нагромаджує запаси поживних речовин.

Місце на однорічному пагоні чи гілочці, з яких виростає  листок і утворюється брунька, зветься вузлом, а частина пагона між двома вузлами – міжвузлям.

Ріст надземної частини дерева відбувається через подовження, розгалуження і потовщення його окремих частин. Подовження відбувається завдяки бруньці, розташованій на верхівці пагона подовження скелетної гілки чи розгалуження, а також на верхівках обростаючих гілок. З цієї бруньки розвивається новий приріст (однорічний пагін). Галуження відбувається внаслідок розвитку нових пагонів з бічних бруньок. Штамб, скелетні гілки і розгалуження, а також усі обростаючі гілки і гілочки потовщуються завдяки утворенню нових шарів деревини камбієм, розташованим між корою і деревиною.

Від моменту, коли з бруньки з’явиться новий приріст, і до закінчення росту, утворення верхівкової бруньки, здерев’яніння або й до самого листопаду, він називається пагоном. Молоді нездерев’янілі пагони звуться зеленими пагонами (філізі). Ці пагони дуже крихкі й їх легко ламати руками. Операція, під час якої виламуються зелені пагони, називається філізуванням.

Після того як пагін закінчить ріст у довжину, дерев’яніє і закладає верхівкову бруньку, він, власне, перетворюється на повністю сформовану гілочку. Проте частіше вважають, що пагін стає гілочкою тільки після опадання листя. В такому випадку новий приріст під час вегетації треба називати однорічним пагоном, а в період спокою – гілочкою. Наступної вегетації гілочка розвивається як обростаюча, або як скелетна гілка.

Садоводу слід передбачити, що одні гілочки розвиватимуться у великі скелетні гілки, а інші – в обростаючі гілочки, призначення яких нагромаджувати органічні речовини (на цих гілочках утворюється листя, внаслідок фотосинтетичної діяльності яких нагромаджуються органічні речовини, які є будівельним матеріалом дерева) й утворюють плоди. Характер обрізування залежить від того, яку роль кожній гілці відведе садовод: розвиватися їй у скелетну гілку чи розгалуження, або ж в обростаючу гілочку, яка нагромаджуватиме запаси органічних речовин і даватиме плоди. Сильні пагони придатні для формування з них скелетних гілок і розгалужень, а слабші – для обростаючих гілочок. З помірно розвинутих пагонів за допомогою обрізування можна сформувати скелетні гілки і розгалуження, або обростаючі гілочки. Вкорочення, нахиляння й перегинання будь-якої гілки залежить від того, яка їй визначена роль: скелетної гілки або розгалуження чи обростаючої гілочки.

Сильнорозвинуті пагони, які розташовані не там, де це потрібно для формування крони, слід за допомогою обрізування перетворювати на обростаючі гілочки. Якщо цього вчасно не зробити, вони розростуться, загустять крону, заважатимуть росту інших потрібних гілок. При видаленні таких зайвих великих гілок на дереві утворюються великі рани і разом з ними видаляється велика кількість марно затрачених деревом поживних речовин.

Деякі невигідно розташовані пагони та гілочки можна згинати, в результаті вони розгалужуються, обростають плодовими гілочками і виконують роль обростаючої деревини. Зараз замість видалення сильні зелені пагони, гілки та гілочки на молодих деревах рекомендується згинати або нахиляти. Це прискорює обростання молодого дерева плодовою деревиною і початок плодоношення.

 Гілочкою називають молоду однорічну деревину незалежно від сили її розвитку й призначення в майбутньому [розташовані на кінцях скелетних гілок і розгалужень пагони і гілочки призначені подовжувати (збільшувати) скелетні гілки й розгалуження і тому називаються пагонами подовження. Залежно від потреби одну з найбільш розвинутих гілочок, розташованих близько верхівки, при обрізуванні можна залишити для формування нового скелетного розгалуження. Решта бічних пагонів і гілочок призначається лише для обростаючої деревини. Якщо скелетну гілку зрізати над одною з бічних гілочок, то остання стає її продовженням.], а гілкою (скелетна гілка або скелетне розгалуження) – гілку старше року, призначену для створення скелета крони.

Гілками називають також обростаючу деревину старше одного року, яка служить для потовщення скелетних гілок і розгалужень та утворення плодових органів.

Скелетні гілки й розгалуження живуть довго, а більшість обростаючих гілочок відносно швидко відмирає.