НАДІЇ ВІСНИКИ.
Арктичний подих жовтень заморозив.
Приніс з собою снігову імлу,
Володарки північної погрози,
Скував квітник в осінньому саду.

Принишкло все, лиш горді чорнобривці
Замерзлі та нескорені стоять!
Незламні, наче викувані з криці,
Крізь сніг намистом сонячним горять!

Їх не злякали крижані морози
І віхоли підступної зими!
З весни їх гартували бурі й грози,
Дніпро давав живої їм води.

Вони зросли нескорені, незламні!
Собою вкрили землю від біди!
Величні Духом і на вроду славні
Надії вісники, любові і журби…

Кіндрат Корінь