Цю запашну і ніжну рослину із романтичним гуцульським ім’ям черемшина знає кожен. У неї багато різних місцевих назв: колокочка, коцірка, кочубій, черемуха, черем тощо. Черемсі присвячено безліч давніх і сучасних народних пісень, як і горобині. Але якщо горобина прославилася красою плодів, то черемха – квітами. Уже на початку травня черемхові кущі вкриваються бахромою білих дрібних духмяних квітів. Квітучий кущ черемхи не можна обійти увагою. Він притягує до себе, примушує напитись ніжного, приємного аромату.

Краса часто межує із підступністю. Так і у черемхи. Будьте обережні: залишені на ніч у кімнаті квіти черемхи викликають сильний головний біль. Сама черемха досить підступна рослина. Якщо розтерти листя, або кору її в склянці і кинути туди щура, то він за хвилину почне хвилюватися, а через годину загине. Однією із важливих ознак черемхи є її фітонцидність. Річ у тому, що черемха сама захищає себе від шкідників. Вона виділяє у повітря фітонциди, отруйні для тварин. У тій же склянці за кілька хвилин загинуть мухи, комарі, гедзі. Навіть стійкі до фітонцидів кліщі не витримують. Отже ліси, парки, або сади де росте черемха, мають менше шкідників. Черемха захищає себе не лише від дрібних комах і тварин. ЇЇ кора отруйна навіть для зайців і козуль, тому черемху вони не об’їдають взимку. Ви легко можете переконатись в цьому самі: при розкушуванні черемхового пагона відчувається характерна гіркота. Але не хвилюйтесь, для людини черемхова кора не отруйна. Швидше навпаки, вона має дезинфікуюче значення: очищає зуби, знищує осередки запалення в роті тощо. Проте краще триматися подалі від черемхи. Зокрема не рекомендується ставити палатки на ніч серед черемхових заростей.

Квіти черемхи відзначаються медоносністю, забезпечують добрий медозбір у травні. Але нектароносність її поступається перед іншими розовими: черешнею, вишнею, малиною, горобиною тощо.

Росте черемха здебільшого кущем чи невеликим деревцем. Кора й листя подібні до вишневих. Багато черемхи росте по долинах річок, на болотистих місцях. Тут вона створює хащі, крізь які важко продертися. Разом з тим, черемха досить вибаглива до грунтів, і сама збагачує грунт листяним опадом. Вона дуже морозостійка і піднімається високо в гори. Завдяки тіневитривалості, легко мириться з умовами росту під густим лісовим наметом. Щоправда, тут вона мало цвіте і плодоносить. І навпаки, на освітлених і вогких ділянках черемхові кущі відзначаються щорічним рясним цвітінням і плодоношенням.

Плоди черемхи достигають у середині літа. Це дрібні чорні ягоди, терпкі і гіркуваті. Може, тому черемху називають іноді чорниця гадяча. У Карпатах плоди черемхи не споживають. На півночі України, де інших плодів мало, населення вважає ці плоди цілком їстівними і використовує для наливок, пирогів, додає до борошна тощо. І справді, плоди черемхи багаті на цукор, дубильні речовини, вітаміни. Їх вживають як скріплююче при поносах. У сухому виді плоди черемхи можуть зберігатися до п’яти років, не втрачаючи цілющих властивостей.

З листя виготовляють настойки проти хвороб легенів, бронхіту, проносів, фурункульозу, гнилі зубів. А кора використовується проти ревматизму, пропасниці й венеричних хвороб. Навіть квіти черемхи вживають як ліки. Їх здавна використовували проти запалення слизистої оболонки очей. Для цього виготовляли настойку: ложку сухих квітів протягом 8 годин настоювали у склянці води.