Ці вічнозелені тряв’янистіі рослини заввишки від 15 до 50 см із родини перцевих походять із тропічних областів Америки і Індії.
Листя багатьох паперомій товсті, соковиті, з полосками, або плямами. Квіти дрібні, зібрані у вишукані, світлі, тонкі суцвіття, що схожі на суцвіття подорожника.
Рід пеперомій великий - до тисячі різних видів.
У кімнатах вирощують в основному до десяти видів пеперомій: пеперомія срібляста (Peperomia argyreia), пеперомія приємна (Peperomia blanda), пеперомія клузієлиста (Peperomia clusiifolia), пеперомія сива (Peperomia incana), пеперомія багатоплямиста (Peperomia maculosa), пеперомія туполиста (Peperomia obtusifolia), пеперомія мінлива (Peperomia variegata), пеперомія червонувата (Peperomia rubella), пеперомія повзуча (Peperomia serpens), пеперомія зморщена (Peperomia caperata).

Пеперомії слід пересаджувати весною кожного року. Горщики для них вибирають невисокі, на дно укладають добрий дренаж.
Коренева система пепероній несильна, корінці тонкі, розгалужені.
Землю для пепероній беруть легку, пухку, що складається із рівних частин волокнисто-дернової, листяної і торфяної землі з додаванням піску. Корисно добавляти папоротникові корені і мох сфангум, що роблять землю більш пухкою.

Розмножують пеперонії стебловими живцями і листям (як бегонії) у весняно-літній період. Укорінення проходить швидко у вологому піску, або у воді. Крім того їх можна розмножити насінням та поділом куща при пересадці.
Для насіння готують торф’яно-піщаний субстрат. Насінини зверху не присипають. Грунт зволожують і зверху накривають склом, або поліетиленовою плівкою. Посіви регулярно провітрюють. Проростають насінини через 2 тижні. Сіянці пікірують на відстані 2 см один від одного, коли розкриються другі листики.
Стеблові живці ріжуть так, щоб на кожному було по 3-4 вузли. Нижній листок зривають, інші обрізають наполовину, для зменшення втрат вологи. Живці поміщають у торф’яний субстрат нижнім вузлом, зволожують і обприскують його. Живець накривають плівкою. Живці слід провітрювати.

Пеперомія потребує доброго освітлення, але слід захищати від прямих сонячних променів. В слабо освітлених місцях вона також може рости, але листки її дрібнішають, робляться темно-зеленими, втрачаючи своє забарвлення і рослина втрачає свою декоративність.

В період вегетації (весна і літо) пеперомія росте швидко і потребує рясного поливання. Однак надлишок вологи може призвести до загнивання коренів, особливо у зимовий період. Для поливу слід використовувати мяку воду. Взимку слід поливати помірно і утримувати кореневу систему скоріш сухою, чим вологою. Рясний полив зимою призводить до того, що тонкі корені і стебло загнивають, листяпоказує признаки зівялості, і деякі недосвдчені квітникарі починають усилено поливати рослину, що гине від надлишку вологи.
У період вегетації рослини корисно обприскувати.

Зимою пеперонії слід тримати в теплих (16-20) кімнатах, поливати теплуватою водою.

Підживлювати пеперонії можна тільки у період вегетації (весна - літо), але слід це робити акуратно, в слабких концентраціях

Цвіте пеперонія практично цілий рік.

Пеперонії можна вирощувати використовуючи полімерну землю - гідрогель.
Строкатолисті рослини вимагають більше освітлення, а рослини із зеленим листям можна і у слабоосвітлених приміщеннях вирощувати.
Найбільш пишного розвитку пепероній можна добитися, вирощуючи їх у кімнатних оранжереях і тепличках.
Невдачі у культурі пепероній частіш за все пояснюються неправильним поливом у зимовий період.

Пеперонії практично не пошкоджуються шкідниками.