Бажаючи прикрасити квартиру, часто підбирають вазонки, що красиво цвітуть, або такі, що мають красиве декоративне листя. Але більшості із них шкідливе надто сухе повітря міських квартир, де, як правило, присутнє центральне опалення, часто недостатньо буває світла.
Виключення складають деякі кактуси, які в себе на батьківщині прекрасно пристосовані до нестачі вологи і різких коливань температури протягом доби.
Дуже цікаві кактуси епіфіти, що ростуть в тропічних лісах на деревах. Вони заглиблюються корінцями в тріщини кори, гілок і стовбурів, використовуючи перегнилі рослинні рештки, що там збираються, задовольняються лишень розсіяним світлом; воду отримують під час злив, що часто там проходять і із насиченого вологою повітря.
Із кактусів епіфітів особливо придатний для вирощування в кімнатах без доброго сонячного світла епіфіллюм - листяний кактус (або по старій термінології - філлокактус). Представники цього роду, особливо гібридні, швидко ростуть; квіти красиві, незвичайно-яскравих кольорів, крупні (до 23 см в діаметрі), по формі воронкоподібні, у деяких гібридів - з досить сильним і приємним запахом. При гарному догляді часто зацвітають повторно, в кінці літа. Їх легко вирощувати із насіння. Шляхом схрещування окремих видів, або гібридних сортів між собою можна отримати сіянці із новим забарвленням, не таким, як у материнських рослин.
Пагони епіфіллюма плоскі, або трикутні яскраво-зеленого кольору, з тупими виступами по гранях, в заглибленнях знаходяться ареоли. Із ареол весною ( з квітня по червень) з’являються квіткові бутони. Незважаючи на те, що окремі квітки живуть не довго, не більше 2-3 днів, завдяки великій кількості бутонів, що розпускаються один за одним, ціла рослина цвіте довго. Якщо рослина стоїть в напівтіні, то квітки тримаються довше. Крупні епіфіллюми утворюють по кілька десятків квіток. Плід - ягода, після дозрівання (дозріває інколи до 2 років) нагадує крупну червоно-фіолетову сливу, їстівний. В середині плоду багато чорних, блискучих насінин. Одразу ж посіяні, вони скоро проростають, але спочатку ростуть досить повільно. Але на другий рік після пікіровки їх в окремі маленькі горшки, ріст прискорюється.
Літом дорослі епіфіллюми корисно виносити  в сад, витримати 2-3 тижні в тіні, а потім переставити на сонячне місце. Пересаджують щорічно (старі рослини - через рік) в кінці червня, коли кактуси перецвітуть, або весною - в березні-квітні, до появи бутонів.
Земляну суміш складають із рівних частин доброго (2-3 річного) компосту, червоної глини і крупного піску.
Вирослі за літо пагони, у випадку загрози їх розламування, слід підв’язати до кілочків. Літом рясно поливають і один-два раза підживлюють рослини слабким розчином мінеральних і органічних добрив. На початку вересня епіфіллюми вносять в кімнату і зменшують полив, щоб визріли молоді пагони. Старі, відцвілі, пошкоджені і слабкі (тонкі) пагони вирізають біля основи.
Зимою поливають лишень один раз в 2-3 тижні. Зимують епіфіллюми при температурі не вище 8-10.
При догляді за кактусами весною слід бути дуже уважними. Сонце вже починає пригрівати і при надлишковому поливі епіфіллюми рушають в ріст. Це небезпечно, так як часто буває похмуро, не хватає світла і рослини можуть сильно повитягуватись.
Розмножують епіфіллюми живцями (10-12 см), які нарізають в квітні - травні з торішніх пагонів. Нижній зріз роблять у вигляді римської букви “V” і підсушують його протягом 2-3 тижнів ( в тіні). Садять нижнім кінцем в заздалегідь обпарену деревну стружку. Через 3-4 тижні живці висаджують в горшки.