На відмінувід насіннєвого, вегетативне розмноження орхідей не є складним і широко використовується при вирощуванні в кімнатах. Краще і легше розмножувати орхідеї під час пересадки весною, коли з’являються молоді пагони і корені.

 Відомо кілька способів вегетативного розмноження.

Ділення. Рослини із укороченими кореневищами, наприклад венерин черевичок, легко розмножити і без секатора, або садового ножа. Для цього їх слід вийняти із горшка, звільнити від субстрату, очистити від старих відмерлих коренів, листків, бульб і потім розділити на кілька частин в залежності від стану коренів і самої рослини. Окремі молоді пагони садять в грунт, рекомендований для цього виду орхідей. Горшки краще брати невеличкі, але щоб корені були розміщені вільно, не допускаючи їх ламання під час посадки.

Орхідеї із довгими кореневищами розрізають гострим садовим ножем, або секатором.

Розмножувати діленням можна тільки сильні, добре розвинені рослини з молодим, здоровим корінням і добре вираженими ростковими бруньками. Зріз добре присипати розтертим в порошок деревним вугіллям. Рослини, посаджені в горшки, чи корзини, повинні бути добре укріпленими в субстраті. Для кращої стійкості їх можна підв’язати до дерев’яних кілків.

Живцювання. Цим способом легко розмножити багато орхідей, наприклад тунія, каланта, дендробіум. Живцювання дозволяє швидко розмножити посадковий матеріал і тому особливо зручне для квіткових господарств.

Живці зрізають в березні, або квітні і пророщують їх в теплій оранжереї. У тунії, тогорічні пагони без листя розрізають на частини довжиною 4 – 5 см, тобто залишають на кожному живцю по 1 – 2 міжвузля із сплячими бруньками. В пісок ( в ящику, або парнику) їх висаджують так, щоб брунька знаходилася на рівні поверхні піску, зволожують його помірно і рівномірно. У ящичку без підігріву бруньки у тунії набухають через 50 – 55 днів, а корінці розвиваються на 60 – 70 день. Швидше укорінюються живці взяті від основи стебла, чим від верхушки. Після утворення молодого пагона і жмутка молодих корінців, живці тунії можна висадити  в горшки із земляною сумішшю, що складається із глиняно-дернової і листяної землі, перегною і піску (4:2:2:1).  Дендробіуми живцюють так само, як і тунії, але вкорінені живці висаджують в горшки чи корзини в субстрат із коріння папоротника осмунда і сфангового моху (2:1) з домішками деревного вугілля. Каланти, котрі скидають листя, живцюють весною діленням стебла на дві частини. Живець взятий з верхньої частини бульби, 2-3 дняпідсушують, поклавши бульбу зрізом вверх. Коли утворюється легка шкірочка, бульбу кладуть, не заглиблюючи, на зволожений пісок, краще в парничок із підігрівом до 20-25º. Через 15-20 днів у живців набухають росткові бруньки. Коли утворюються молоді пагони і корінці, живці пересаджують в горшки, корзини, не відділяючи молоді пагони від живця, котрий ще довго буде їх живити. Живець, взятий із нижньої частини бульби, можна садити в горшок без пророщування в парничку. При правильному веденні культури і дотриманні всіх умов агротехніки рослини, вирощені із живців, цвітуть в перший ж рік. Земляну суміш для каланти беруть таку саму, як і для тунії.

Відділенням верхівкових пагонів можна розмножувати не тільки тунії, дендробіуми, каланти, але і інші орхідеї, що утворюють на пагонах верхівкові пагони, котрі відсаджують при достатньому розвитку коренів. Молоді вехівкові пагони відділяють від материнської рослини садовим ножем, зрізи присипають товченим деревним вугіллям. Щоб вони краще укорінилися, окремі пагони висаджують у зволожений сфанговий мох, або в пісок в парничок з підігрівом, а потім вже пересаджують в горшки із субстратом, що підходить даному виду орхідеї. Ростки із добре розвиненим корінням можна одразу висадити в горшки.