Світлина учасниці групи "Квітникарство" пані Natali Natalia.

Ще не встигає стопитися останній сніг, як в саду розпускаються перші квіти — крокуси.

Різнобарвність (білі, жовті, сині, голубі, лілові), красива форма квітів роблять ці рослини дивовижно декоративними. З їх допомогою можна створити барвисті композиції, дуже красиво вони виглядають в кам’янистих садах, на альпійських гірках, їх можна садити, як бордюр вздовж доріжок, висаджувати під деревами і кущами, або серед газонів.

Більше 70 диких видів крокусів різноманітного забарвлення росте в країнах Середземномор’я. Вони зустрічаються і на висоті 2500 метрів над рівнем моря, і на лугах, лощинах. Є види, що цвітуть осінню.

Давним-давно, високо цінувалася харчова приправа, відома під назвою “шафран”, яка була нічим іншим, як висушеними рильцями крокуса посівного. В середні віки, вона оплачувалась на вагу золота, так як для отримання 1 кг сушеного шафрана, потрібно було обірвати рильця у 70-80 тисяч квіток.

Серед садових сортів крокуса, частіше зустрічаються різновидності крокусів золотистоцвітного і весняного. Це багаторічні, морозостійкі рослини, висотою 15-20 см, цвітуть в квітні, одразу ж після підсніжників. Формування квітки проходить ще в бульбі-цибулині, під снігом, протягом 25-30 днів. Квіти трубчасті, з сильно укороченою квітконіжкою. Темно-зелені, вузькі, лінійні листки, під час цвітіння є ще короткими, і утворюють коронку навколо квітки. Виростають вони вже після цвітіння, і досягають 35 см в довжину.

Бульбоцибулини крокуса маленькі, кожна дає по 3 і більше квіток. Зав’язь знаходиться у бульбоцибулині. Після запилення квітки, укорочена квітконіжка починає швидко рости, так що плід-коробочка опиняється над пожовтілим листям. При дозріванні він лопається, і насіння висипається назовні. Насінням часто розмножують дикоростучі види. При осінньому посіві, крокус зацвітає аж на третій рік. Садові форми, зазвичай, розмножують дітками. Крупна бульбоцибулина дає кілька діток, мала — одну.

В другій половині червня з пожовклим листям припиняється і ріст рослини.

Крокус прекрасно розвивається на легких, багатих перегноєм сонячних місцинах. Кислої землі крокуси не люблять. На одному місці, крокуси вирощують 5-6 років, утворюючи цілу групку із 20 і більше квіток.

Завдяки ранньому цвітінню, різноманітності форм і забарвлень, крокус являється прекрасним матеріалом для вигонки в кімнатах. Можна усю зиму мати в кімнаті квітучі екземпляри. Садити потрібно по 3-5 штук в невеликі (10-12 см) горшки в кінці вересня — початку жовтня. Для посадки готовлять суміш із дернової землі, листового перегною і річкового піску (2:1:1). Садять на глибину 3-4 см, зверху засипають 3-сантиметровим шаром піску, потім ставлять горшки в підвал. Через 2-2,5 місяці обережно удаляють пісок, добавляють землю, поливають і переносять в світле приміщення з температурою 12-15°, де вони через кілька днів зацвітають. Для вигонки можна використовувати усі сорти. Крупно квіткові крокуси більш красиві. При вигонці сортів із малими квітками, в горшок садять більше цибулин.