Коріння саджанців дуже швидко підсихає, якщо залишити їх не прикопаними на повітрі. Саджанці, у яких підсохла коренева система, погано приживляються, частина їх гине.

Щоб запобігти підсиханню коренів, їх треба вкрити мокрою мішковиною чи вологою соломою та брезентом. Якщо дерева висаджуватимуться не відразу після розвантаження, корені їх присипають вологим ґрунтом. Крім цього, в ямі чи діжці готують суміш: 1 частина свіжого коров’яку й 3 частини глини розводять у воді і перед тим, як садити саджанець, корені його вмочують у цю суміш, щоб запобігти підсиханню їх, а також для кращого прилипання землі.

Перед садінням дерева ще раз старанно оглядають. Якщо при цьому виявиться, що не від усіх саджанців можна сподіватися доброго розвитку (хворі на бактеріальний рак, пошкоджені під час викопування, транспортування чи зберігання, недорозвинуті та ін.), їх вибраковують.

Безпосередньо перед садінням у саджанців підрізують корені. Всі хворі, пошкоджені та підсохлі корінці зрізують аж до здорової тканини. Якщо саджанці садили навесні, а викопували їх восени й на частині зрізів на кінцях коренів почав утворюватися калюс, їх не обрізують, але оберігають від підсихання.

Корінці зрізують гострим інструментом, щоб виходили  гладенькі і чисті зрізи, які швидше гояться. Зріз роблять так, щоб його площина була під незначним кутом до осі корінця. При цьому рана буде меншою і скоріше загоїться.

Після обрізування коренів їх вмочують у суміш з глини, води й коров’яку (бовтанка) і негайно садять, не чекаючи, поки суміш на коренях підсохне. Це захищає зрізи від підсихання, що сприяє їх заростанню й приживленню дерев на новому місці.

Дехто з недосвідчених садоводів обрізує корені надто коротко. Інші ж підрізують їх задовго до садіння, й свіжі зрізи також встигають підсохнути. І перші, й другі роблять помилку. На саджанцях потрібно зберігати якомога більше  довгих і здорових коренів, а зрізи їх поновлювати безпосередньо перед садінням.

Садять дерева щонайменше вдвох: один ставить саджанець в яму й тримає, другий загортає її землею. Але зручніше працювати втрьох – третій перевіряє прямолінійність ряду.

Поширеною помилкою при садінні є те, що саджанець садять глибоко, а також, коли корені його потрапляють безпосередньо на мінеральні добрива в ямі. Неприпустимо помиляються й ті, хто дає надто високі норми мінеральних добрив порівняно до рекомендованих: зайва кількість поживних речовин може вплинути на рослину негативно.

Садивну яму з внесеними на дно її мінеральними добривами засипають сумішшю пухкої землі з перегноєм до такого рівня, щоб, коли земля ущільниться й осяде, посаджене в неї дерево було на тому ж рівні, на якому воно росло в розсаднику. На легких, водопроникних теплих ґрунтах саджанці садять на 2 – 4 см глибше, ніж вони росли в розсаднику, але місце щеплення має залишатися над поверхнею ґрунту. На удобрену землю кидають лопату неудобреної землі з верхнього шару міжряддя і ставлять саджанці.

Висаджувати дерева слід дуже швидко, використовуючи садильну дошку. У місцях, де  є небезпека вітровалу дерев, в кожну яму на відстані 6 – 7 см з навітряного боку від стовбура саджанця ставлять кілок (верхній кінець кілка повинен бути на 5 – 10 см нижче від першої скелетної гілки, щоб він не терся об неї під час розхитування дерева вітром). Корені старанно розподіляють в ямі, щоб вони не загиналися, і обережно засипають вологою пухкою землею з верхнього шару.

Щоб між коренями не залишилося порожнин, землю між ними набивають руками і ущільнюють. Після того, як корені будуть прикриті, яму повністю засипають й утоптують, починаючи від її країв.

Навколо кожного посадженого дерева на всю ширину ями влаштовують лунку для поливу. Норма поливу 1 – 2 відра води під кожне дерево.

Саджанець прив’язують до кілка ликом чи будь яким іншим м’яким матеріалом через 4 – 5 днів після садіння, коли земля в ямі осяде. Підв’язування роблять вісімкою, нещільно, щоб дерево не повисло на кілку при дальшому осіданні ґрунту в ямі.

Після того, як вода вбереться, лунки присипають пухкою землею. Полив має велике значення, особливо при весняному садінні. При цьому ґрунт не тільки зволожується навколо коренів, а й краще прилипає до них.

Лунки мульчують гноєм, або компостом (мульчування гноєм чи компостом особливо корисно провадити під час весняного садіння й в садах на схилах). Це значно затримує випаровування ґрунтової вологи, а під час наступних поливів, або дощу до коренів додатково надходитимуть поживні речовини.