Дітки, отримані від заражених материнських цибулин, можуть і не дати строкаті квіти. Мозаїчна хвороба — захворювання заразне. Хвороба проявляється тільки на другий рік. Це ускладнює виявлення уражених рослин і вони залишаються довшим часом серед звичайних, являючись джерелом захворювання. Хворі рослини розвиваються слабше, утворюють менше діток і зацвітають на кілька днів пізніше. Але такі рослини не гинуть.

Щоб вони добре розвивались і щорічно цвіли, садити їх потрібно в тінистих, або злегка притінених куточках саду. На відкритих місцях рослини ранньою весною цвітуть як завжди, але з приходом літа, листя у них в’януть і засихають; до осені рослини настільки ослаблюються, що на наступний рік гинуть, або не цвітуть. Однак, якщо необхідно оформити сонячні ділянки іменно примулами, то вибирають добре розвинені екземпляри і висаджують в кінці літа на потрібному місці.

Родина пеларгонії крупноквіткової — Південна Африка. Вона світлолюбна, гарно цвіте лишень на добре освітлених вікнах і балконах південної, південно-східної і південно-західної експозиції, в клумбах і рабатках на відкритих місцях.

Ніщо так не ускладнює початківця-кактусиста, як вибір і приготування земляної суміші, що б найбільш підходила для його колючого улюбленця. Десятки (якщо не сотні) рецептів передаються від одного любителя іншому, і кожен рекомендує свій, як найкращий, тому розібратись в них буває нелегко.

Ранньою весною, красиві букети получаються із вигоночних рослин. Їх ставлять у високі, або низькі (на наколках) керамічні вази. Дуже нарядно виглядають квіти в корзині.

Відцвітаючи, квіти зеленіють, на рослинах утворюються конвертики з крупними насінинами, які при дозріванні легко висипаються, тому збирати їх потрібно вчасно. Насіння швидко втрачає схожість, тому висівають його одразу ж після збору (недостиглі — світлі насінини сходів не дадуть). Деяка частина зійде вже осінню, решта — весною. Сіянці, при удачній посадці і гарному догляді, цвітуть через 3-4 роки.

Розведення кімнатних і оранжерейних рослин насінням — захоплююче заняття. Воно дає можливість спостерігати за всіма стадіями їх розвитку і дозволяє виростити (правда, в багатьох випадках, значно повільніше, чим із живців) чудові екземпляри. Крім того, насіннєвий спосіб розмноження, являється єдиним при розведенні рослин, які не розмножуються живцями і порослю (більшість пальм).

Очищають ділянки від сміття, що назбиралося за зиму. Заграбують минулорічне листя, траву, тонкі гілки, що залишилися від обрізки кущів, і складають усе в компостну яму. Її періодично поливають і 2-3 рази за літо перекопують. Через 1-2 роки ви будете мати компостну землю — свій власний перегній.

Для того, щоб ваші гладіолуси добре і дружньо цвіли, потрібно вже ранньою весною попіклуватися про них. Бульбоцибулини повинні бути гарної якості, тоді вони не лише порадують літом цвітінням, а й дадуть здорове покоління до осені.

Оптимальні умови для рясного цвітіння і доброго розмноження пролісок — рихла, середньо-кисла земля з високим вмістом гумусу. Але, більшість видів настільки невибагливі, що нормально ростуть на глиняних грунтах з додаванням листяного перегною.