«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду…» - далі в цій жартівливій українській пісні перелічуються рослини, які відгукнулися на заклик свого родоначальника. Але немає в цьому переліку рослин з такими назвами, як патисон, крукнек, ангурія, трихозант, люфа, чайот, лагенарія, момордика…

Не знав цих рослин автор пісні, не вирощували їх на той час. На жаль, вони й зараз мало поширені. Але ці рослини також з великої родини гарбузових, більшість з них достигають на Україні, відзначаються добрими смаковими, лікувальними і декоративними якостями, а тому повинні знайти гідне місце на городі.

Гарбузові прийшли до нас з різних кінців землі, значно різняться за біологічними властивостями. Так, огірки походять з джунглів Південно-Східної Азії. Це ліана з слабкою кореневою системою, вважається однією з найбільш вологолюбних рослин. Кавун прийшов до нас з Африканської пустелі Калахарі, утворює глибокі корені, здатен споживати воду з глибини 2 – 3 м і вважається посухостійким. Спільне в них – теплолюбність, а тому сіяти насіння і висаджувати розсаду в грунт треба після того, як мине загроза приморозків, а температура на глибині 10 – 15 см досягне 12 - 15°С. Більшість з них утворює дуже розгалужену огудину, їм необхідна велика площа живлення, а тому ширина міжрядь для них повинна бути від 0,7 до 1,4 м. Добре почуваються вони на шпалері.