Земля для вазонків

земля для вазонків

Для вирощування дорослих рослин використовують готові суміші, що продаються в квіткових магазинах. При купуванні керуйтеся інструкціями, де зазначено, який склад землесуміші, яка його кислотність і для яких рослин придатна суміш. Важливо знати й термін збереження суміші. Проте, земля, куплена у магазині, має багато недоліків, тому краще складати суміші землі самостійно.

Земля, що взята з вулиці, тільки тимчасово може бути корисною для рослин. У сільській місцевості можна самим виготовити компоненти землесумішей і відповідно скласти потрібну для вашиих рослин суміш.

Для того, щоб приготувати земляні суміші у кімнатному квітникарстві використовують різні компоненти: дернову, перегнійну, листяну, хвойну, вересову землі й інші.

 

Дернова земля - це основний компонент землесумішей для більшості рослин, що вирощуються в кімнатах. Залежно від механічного складу грунту на ділянці, де її заготовляють, дернову землю поділяють на легку(заготовлену на піщаних грунтах) і важку(заготовлену на глинистих грунтах).

Заготовляють дернову землю в червні-липні на лугах, пасовищах, де ростуть злакові трави чи бобові рослини. Шари нарізають розміром 20×20 см, завтовшки до 12 см і складають в штабелі: нижній шар укладають травою вгору, на нього - шар гною, другий шар дерну кладуть травою вниз, на другий - третій травою вгору і так далі.

Для нейтралізації кислотності дають вапно (1 кг на 1 метер кубічний дерну) чи 12 кг попелу(від спалювання дерев) на кожен кубометр землі. Протягом літа й осені штабель два раза перемішують, проливаючи водою.

Дернова земля буде готова вже на слідуючу весну, але краще дати їй вистоятись два роки.

Вона мало містить основних живильних речовин(азоту й гумусу менше). Дернова земля має низьку водопроникність, проте високу водопідйомну здатність. Дернова земля відносно важка, пориста, пружна, містиь багато рослинних решток.

У великих кількостях дернову землю використовують у землесумішах для таких рослин, як пальми, цитрусові, гранат, інжир, троянда.

 

Перегній (перегнійна земля) одержують з перепрілого гною. Найпростіше перегній можна взяти із старих парників. Перегнійна земля має вигляд однорідної чорної маси, багатої на основні поживні речовини, з переважанням азоту в легкозасвоюваній формі.

Для того, щоб приготувати перегнійну землю, напівперепрілий перегній закладають у штабелі, поливають і перемішують. Суміш буде готова через 1-2 роки. Ця земля поліпшує фізичні й хімічні властивості землесумішей, також являється ефективним добривом.

 

Компостна земля готується з різних органічних відходів: землі з старих горщиків і посівних ящиків, відходів від обрізання й проріджування городніх рослин, стебел бур’янів, листя, побутового сміття, кухонних відходів, пташиного посліду, кісток. Усі ці компоненти укладають шарами в 10 см, пересипаються землею, мінеральними добривами й негашеним вапном(1 кг на куб компосту), або деревним попелом. Протягом літа 2-3 рази компост перемішують і поливають.

Компостна земля буде готова до застосування через 1-2 роки, коли маса стане однорідною, пухкою землянистою. Вона багата на поживні речовини, нейтральна, має гарні фізичні властивості, містить велику кількість органічних і мінеральних сполук, які легко засвоюються рослинами.

 

Листяна земля є результатом перегнивання листя дерев. Заготовлювати листя бажано із слідуючих порід дерев: ліщини, липи, клена, акації, плодових дерев і чагарників. Небажано використовувати листя дуба і верби, у яких багато дубильних речовин.

Зібране у штабелі листя перелопачують, воложать гнойовою рідиною, або водою, вносять вапно (0,5 кг на куб землі). Гнити листя має протягом двох років.

Готова листяна земля пухка, поживна і легка. ЇЇ широко використовують для посіву насіння, висаджування рослин з тендітними коренями.

 

Торф’яну землю можна получити із торфу поверхневих боліт, складеного в купи, який повинен полежати не менше одного року на повітрі. За цей час з нього вивітряться шкідливі кислоти. Свіжий торф не може бути вжитий без нейтралізації кислот.

Укладаючи в штабель, торф пересипають вапном (3 кг на кубічний метер торфу). Протягом літа не менше двох разів перемішують і поливають водою, або гнойовою рідиною.

Торф’яна земля добре утримує вологу, вона пухка, легка, значно підвищує фізичні властивості землесумішей, їх вологоємність.

Застосовується як домішка до важкої дернової землі, якій додає легкості і пухкості, а піщаній дерновій землі додає зв’язаності й вологоємості.

 

Пісок для вазонків беруть грубозернистий, річковий. Кар’єрний, дрібний, червоний піски не годяться, тому що містять окис заліза, шкідливий для кімнатних рослин.

Через брак річкового можна використовувати грунтовий пісок.

Для придання пухкості і повітропроникності грунту в земле-суміші додають від 1⁄5 до 1⁄10 частини піску. У чистомі піску укоріняють живці, пророщують насіння.

 

Мох, як і пісок, додає субстратові пухкості та сприяє більш рівномірному зволоженню.

У кімнатному квітникарстві використовують висушений і подрібнений торф’яний мох - сфангум.

Він необхідний для пророщування великого насіння бананів, пальм. Його використовують як субстрат для орхідей. Ним замотують палиці для витких рослин. Мох розкладають на піддонах навколо горщиків із вологолюбними рослинами.

 

Деревне вугілля адсорбує зайву вологу в субстраті, а при її висиханні - віддає. Його у вигляді шматочків додають у землесуміші для рослин, що погано переносять перезволоження. Шматочки вугілля кладуть як дренаж у горщики з великими рослинами.

У товченому вигляді вугілля використовують для дезінфекції зрізів черенків, кореневищ (при розподілі куща).

Поділитись: