Серед рослин нашої країни є багато корисних і красивих рослин. До їх числа і належить обліпиха крушиновидна (Hippophaerhamnoides) із сімейства лохових. Будучи високо декоративною, вона також є прекрасним медоносом, щорічно приносить рясний урожай плодів, багатих вітамінами. Листя теж містять вітамін С і, крім того, до 10% дубильних речовин.

В декоративному садівництві її можна використовувати для оформлення водоймищ, створення галявин і груп, і для одинарних посадок (особливо в штамбовій формі). На фоні темно-зеленого листя, або хвої других порід красиво виділяються її довгі (близько 6 см), лінійно-ланцетні листя, весною і літом сріблясті, осінню червоно-бурі, або лимонно-жовті. Завдяки численним колючкам на кінцях пагонів, вона утворює майже непрохідну живу огорожу.

В сільському господарстві обліпиха може пригодитися для боротьби з ерозією землі, для укріплення схилів ярів (так як дає численні відводки), в посадках для снігозатримання і для полезахисних насаджень.

В культурі її можна знайти в ботанічних садах, на дослідницьких станціях, в парках і скверах багатьох міст, у садоводів-любителів.

Росте вона зазвичай кущем, рідше деревцем 3-5 метрів висоти. В звичайних умовах росте близько 40 років. В культурі доцільно її вирощувати не більше 20 років.

Цвіте в квітні-травні непримітними жовтуватими квіточками. В кінці липня дозрівають чисельні плоди, яскраво-оранжеві, або золотисто-жовті, яйцевидної, або кулястої форми, величиною 0,5 - 0,8 см. У них приємний кислуватий смак і аромат, що нагадує ананас, за що обліпиху називають ще «сибірським ананасом». Після дозрівання плоди дуже міцно висять на гілках. В Сибіру їх збирають зимою, після морозів, тоді вони смачніші, легше відриваються.

Обліпиха полюбляє легкі, свіжі, достатньо вологі землі. Добре росте і на кам’янистих ґрунтах річкових долин. На її корінні знаходяться бульбочки з бактеріями, які засвоюють азот із повітря. Це позволяє її рости на землях, бідних на органічні речовини. Стійка до сухості повітря. Практично не піддається нападу шкідливих комах і не страдає від грибкових захворювань. В тіні росте погано і не плодоносить. Придатна для озеленення міст, так як достатньо порохо-, газо-, і димостійка. В культурі не потребує особливого догляду. Добре переносить обрізку, але при високій стрижці оголяється знизу. Якщо хочуть отримати плоди, стригти її не слід, так як вона плодоносить на пагонах минулого року.

Розмножують цю цінну рослину насінням, живцями, відводками і кореневими відводками, яких у 6 - 7 річного і старшого віку дерева утворюється чимало.

Розмноження насінням саме легше і економічніше. Даний спосіб розмноження найкраще підходить для використання обліпихи в озелененні, і захисних посадках. Рослини вирощені із насіння починають цвісти і плодоносити з 4 – 5 років.    

Краще використовувати насіння місцевого походження, або брати із районів, що подібні по кліматичних умовах.

Висівати краще свіжо зібрані насінини  осінню. Для посіву весною їх потрібно стратифікувати від 1 до 4 місяців.

Це двудомна рослина. Для отримання плодів слід саджати і жіночі і чоловічі (6-10%) екземпляри. Розрізнити одні від інших серед сіянців неможливо. Тому при розведенні обліпихи, як плодового куща, слід використовувати вегетативне розмноження. При викопуванні кореневих відводків слід враховувати, що вони часто далеко відходять від материнської рослини, і якщо чоловічі і жіночі рослини посаджені близько, то практично неможливо визначити, від якого дерева дані відводки. Найбільш надійним способом, що гарантує отримання потрібного екземпляра, слід вважати розмноження живцями і відводками.