Примула (Primula) — красива, багаторічна рослина, що цвіте, зазвичай, ранньою весною. Якщо підібрати різні види цього роду, що відносяться до багаточисельного сімейства первоцвітів, то вони будуть прикрашати сад з весни до середини літа.

Примули зустрічаються на субальпійських і альпійських лугах, вологих, сухих, тінистих і відкритих пагорбах, рівнинах, берегах водоймищ, в лісових масивах і рідколіссях, в горах на висоті до 4000 м.

У більшості рослин прикореневі листя зберігаються під снігом зеленими до весни і тільки літом, або осінню, відмирають.

Квіти одинарні, або в зонтикоподібних, а також головчастих суцвіттях, розміщені на стрілках 20-40 см висотою. Забарвлення саме різноманітне, багато видів мають сильний, приємний аромат.

Усі первоцвіти (крім оранжерейних) зимостійкі, вимерзають дуже рідко.

Щоб вони добре розвивались і щорічно цвіли, садити їх потрібно в тінистих, або злегка притінених куточках саду. На відкритих місцях рослини ранньою весною цвітуть як завжди, але з приходом літа, листя у них в’януть і засихають; до осені рослини настільки ослаблюються, що на наступний рік гинуть, або не цвітуть. Однак, якщо необхідно оформити сонячні ділянки іменно примулами, то вибирають добре розвинені екземпляри і висаджують в кінці літа на потрібному місці. Весною, після відцвітання, їх викопують і розміщують в напівтіні. Пересадку, особливо із комом землі, рослини переносять добре.

Велике значення для успішної культури примул має земля. Вона повинна бути перекопана на глибину 20 см, достатньо пухкою, вільною від кореневищ бур’янів. В неї вносять перепрівший гній (2 відра на 1 м²), компост і мінеральні добрива (150-200 г). В суглинки додають, на таку ж площу, 1 відро річкового піску. Землю підтримують помірно вологою, для цього поверхню її періодично мульчують торфом, компостом, перегноєм.

Розмножують примули діленням і насінням. Ділять незабаром після цвітіння. Перед викопуванням, рослини рясно поливають, якщо не було дощу. Достатньо розвинений кущ дає 4-6 діленків, які повинні мати добре коріння і кілька листків. Для масового розмноження можна брати і менші частини. В спекотну погоду, висаджені рослини регулярно поливають протягом тижня.

Насіння збирають, коли побуріють, або легенько розкриються коробочки, і на 7-10 днів, для дозрівання, розкладають на папері. Для отримання рівномірних сходів висівають в плошки, ящики, або в ґрунт пізньою осінню. Заробляють на глибину 0,5 см. Весною появляються дружні сходи.

Сіянці в стадії 2-3 справжніх листків, пікірують спочатку на відстані 10-15 см один від одного в тінистому місці. Зацвітають вони через 2 роки.

Землю для посіву і пікіровки беруть таку ж саму, як і для дорослих рослин.

При розмноженні насінням, дикорослі примули зберігають свої сортові ознаки. Садові гібридні рослини розмножують вегетативно, так як при посіві, властивості сорту не передаються поколінню.

Трьох-чотирьох річні екземпляри слід ділити, так як у більш старих цвітіння слабшає, кореневі шийки і корені оголюються; в малосніжні зими рослини можуть вимерзнути, а в спекотну погоду — підсохнути.

Первоцвіти розміщують на відстані 20-30 см один від одного.

Рослини поливають в залежності від погоди, краще за все вечором, землю розпушують і мульчують (шаром 2-3 см), що важливо для не пересаджених екземплярів. При підготовці землі, як було рекомендовано вище, протягом трьох років можна зовсім не давати добрив.

В садах, зазвичай, культивують гібридні первоцвіти, а також деякі дикоростучі.

Посилання на наших партнерів:

практические руководства по Ubuntu Linux;

Зроби сам.